Жіночі імена під чоловічим псевдонімом

Пропоную згадати імена відомих письменниць, яких всі знають під чоловічими псевдонімами.

  Жорж Санд. Насправді під цим ім'ям ховалася Амандіна Аврора Люсіль Дюпен. Відома французька письменниця ХІХ століття, героїнями романів якої завжди були сильні і незалежні жінки, писала під чоловічим ім'ям. Її перші твори «Комісіонер» та «Роз і Бланш» вийшли в співавторстві з коханим Жюлем Сандом. Пізніше письменниця написала роман «Індіана», під яким той не захотів підписуватися. Тоді Аврора вибрала чоловічий псевдонім: це стало для неї символом позбавлення від рабського становища, на яке прирікало жінку сучасне суспільство. Взявши за основу прізвище коханого, вона додала до нього ім'я Жорж. З тих пір всьому світу Аврора Дюпен відома під цим ім'ям.

  Сестри Бронте. Шарлотта, Енн і Емілі, які подарували британській та світовій літературі чудові романи про жіночі долі, починали писати під чоловічими іменами, тому що в ХІХ столітті письменницька майстерність вважалася невідповідним заняттям для жінки. Сестри почали літературну кар'єру під прізвищем Белл, назвавшись Каррер, Елліс і Ектон Белл. Дебютувавши збіркою віршів, вони продовжили писати під псевдонімами. Спочатку роман Шарлотти «Джейн Ейр» був опублікований під ім'ям Каррер Белл, «Грозовий перевал» Емілі - за підписом Елліс Белл, «Агнес Грей» Енн Бронте - під ім'ям Ектон Белл.

  Через рік після виходу книги «Грозовий перевал» Емілі Бронте померла, так ніколи і не дізнавшись, яке місце займе її роман в історії світової літератури. Вже після її смерті Шарлотта його перевидала і додала передмову, де пояснила, що автор роману насправді - жінка. Після нищівного успіху своєї книги «Джейн Ейр» вона назавжди відмовилися від псевдоніма.

  Марко Вовчок. Відома українська письменниця і перекладачка, виявляється, була справжнісінькою красунею. Її звали Марія Олександрівна Вілінська. Вона народилася в сім'ї військового офіцера, де було прийнято підкорятися чоловічій волі і порядкам. Тому через роки вона обрала чоловічий псевдонім, що обіцяв серйозне ставлення оточуючих до написаних нею рядків. Той факт, що до чоловічих творів того періоду віднесуться з великим інтересом і довірою, ніж до жіночих - був незаперечний: в суспільстві все ще переважали патріархальні підвалини.

  Під псевдонімом «Марко Вовчок» письменниця  вела відділ іноземної літератури у журналі «Вітчизняні записки». Успішно перекладала з польської твори Болеслава Пруса, з французької - романи Віктора Гюго і  розповіді Жюля Верна. Найвищого мистецького рівня вона досягла у зображенні трагічної долі пригнобленої, приниженої і безправної кріпачки. Її збірка «Народних оповідань», історичні повісті та оповідання для дітей «Кармелюк», «Невільничка», «Маруся» ще за життя Марії отримали широку популярність. Проте довгий час звичайний читач був впевнений, що написав їх чоловік.

  Джордж Еліот. Справжнє ім'я англійської письменниці - Мері Енн Еванс. Її романам - «Міддлмарч», «Млин на Флоссе», «Фелікс Холт, радикал» - властиві психологічна точність характерів і стосунків героїв, майстерний опис старої Англії.

  Письменниця взяла собі чоловічий псевдонім для того, щоб здобути собі читацьку повагу й убезпечити своє особисте життя. Однак обдурити вдалося не всіх: наприклад, Чарльз Діккенс відразу вгадав, що під ім'ям Еліота ховається жінка.

  Дж.К. Роулінг. Це той рідкісний випадок, коли письменниця, хоч і використовує псевдонім, але всі  знають її справжнє ім'я - Джоан Роулінг. Історія псевдоніма створювача Гаррі Поттера така: агент письменниці порадив їй придумати чоловічий псевдонім, щоб книгу краще купували. Інакше хлопчики - ровесники головного героя - несерйозно сприймуть книгу через те, що її написала жінка. Було прийнято рішення залишити прізвище, обмежитися двома першими літерами імені і додати до цього першу букву від імені Кетлін (бабусі Роулінг).

  У квітні 2013 р. письменниця під ім'ям Роберта Гелбрейта випустила кримінальний роман «Поклик зозулі». Своє авторство Джоан розкрила через три місяці. Вона пояснила, що зробила це з метою залучення нової, більш дорослої публіки, а також для того, щоб почути критику роботи, де немає її гучного імені.

 Як не сумно це усвідомлювати, але читачі більше люблять книги письменників-чоловіків. Вважається, що жінки здатні тільки на написання жіночих романчиків. Саме тому деякі письменниці і беруть чоловічі псевдоніми.

Взято з блогу "Книжковий континент".