Летаргічний сон - уявна смерть

Летаргічний сон: цікаві випадки з життя відомих письменників

 

   Як ви сьогодні спали? Можливо, так міцно, що не почули будильник? Або ж навпаки - спали тривожно і всю ніч крутилися? А чи знаєте ви, що існує спеціальне свято, присвячене одному з найзагадковіших процесів організма людини, - Всесвітній день сну? Його відзначають з 2008 р. у третю п'ятницю березня (в цьому році припадає на 18 число) у рамках проекту Всесвітньої організації охорони здоров'я.

   Ми ж пропонуємо згадати інший сон, що не має відношення до здорового, -  летаргічний.  Летаргічний сон з грецької мови перекладається як «уявна смерть» або «мале життя». «Після тяжких страждань наступила смерть або стан, що визнали смертю ... Виявилися всі звичайні ознаки смерті. Особа осунулась, риси її загострилися. Губи стали біліші за мармур. Очі помутніли. Настало задубіння. Серце не билося. Так вона пролежала три дні, і за цей час тіло зробилося твердим, як камінь». Ви, звичайно, дізналися відоме оповідання Едгара По «Живцем поховані»?

   У літературі минулого цей сюжет - поховання живих людей, які впали у летаргічний сон, - був досить популярний. До нього не раз зверталися відомі майстри слова, з великим драматизмом описуючи жах пробудження в похмурому склепі або в труні. Стан летаргії протягом століть був оповитий ореолом містики, таємності і жаху. Страх заснути летаргічним сном і бути заживо похованим був настільки поширеним явищем, що багато письменників стали заручниками власної свідомості і страждали психологічною хворобою під назвою тафофобія. Наведемо кілька прикладів.

  Ф. Петрарка. Знаменитий італійський поет, який жив у XIV ст., у 40 років тяжко захворів. Одного разу він знепритомнів, його визнали померлим і збиралися поховати. На щастя, закон того часу забороняв ховати небіжчиків раніше, ніж через добу після смерті. Попередник епохи Відродження прокинувся після сну, що тривав 20 годин, практично біля своєї могили. На  велике здивування  усіх присутніх, він заявив, що чудово себе почуває. Після цього випадку Петрарка прожив ще 30 років, але весь цей час відчував неймовірний страх перед думкою бути випадково похованим заживо.

  М.В. Гоголь. Великий письменник боявся, що його поховають живцем. Потрібно сказати, що деякі підстави для цього у автора «Мертвих душ» були. Справа в тому, що в молодості Гоголь переніс малярійний енцефаліт. Хвороба давала про себе знати все життя і супроводжувалася глибокою непритомністю з подальшим сном. Микола Васильович побоювався, що під час одного з таких нападів його можуть прийняти за померлого і поховати. В останні роки життя він був наляканий настільки, що вважав за краще не лягати в ліжко і спав сидячи, щоб сон був більш чуйним.

  Однак у травні 1931 р., коли в Москві було знищено кладовище Данилова монастиря, де й був похований великий письменник, при ексгумації присутні з жахом виявили, що череп Гоголя був повернений набік. Проте сучасні вчені спростовують підстави у письменника летаргічного сну.

  У. Коллінз. Відомий англійський письменник і драматург також страждав від тафофобіі. Як розповідають близькі та друзі автора роману «Місячний камінь», він відчував муки настільки сильної форми, що щоночі залишав на своєму столику біля ліжка «передсмертну записку», де просив упевнитися в його смерті на 100% і лише потім  поховати.

  М.І. Цвєтаєва. Перед своїм самогубством велика російська поетеса залишила лист з проханням ретельно перевірити, чи померла вона насправді. Адже в останні роки тафофобія у неї сильно загострилася.

  Як відомо, всього Марина Іванівна залишила три передсмертні записки: одна з них призначалася синові, друга - Асєєвим, і третя - «евакуйованим», тим, хто її буде ховати. Примітно, що оригінал записки «евакуйованим» не зберігся - він був вилучений міліцією, як речовий доказ, і потім загублений. Парадокс полягає в тому, що саме в ньому міститься прохання перевірити, чи померла  Цвєтаєва або перебуває  в летаргічному сні. Текст записки «евакуйованим» відомий за списком, що дозволили зробити синові поетеси. З його слів, там є такий запис: «Не поховайте живою! Гарненько перевірте».

Взято з блогу КНИЖКОВИЙ  КОНТИНЕНТ