четвер, 19 грудня 2013 р.

Великий і предивний Чудотворець





18 грудня У Брусилівській районній бібліотеці пройшла духовна бесіда про історію виникнення свята та вшанування Святителя Миколая Чудотворця.
В усіх країнах ходили перекази про чудеса, які творив Святий Миколай. Розповідали, як він рятував потопаючих, визволяв з полону невільників, злочинців зі пагубного шляху виводив, хворих від недуг зціляв, сліпим зір повертав. Святителя Миколая вважають своїм святим і покровителем і моряки, які обов'язково мали його образ на кораблях. Молитва до святого Миколая була запорукою підтримки й допомоги.
Спогади про численні чудеса збереглися в історії.
Святитель Миколай народився одного весняного дня 270 року у м. Патари у провінції Лікія в Малій Азії.
Батьки Святителя Миколая, Феофан та Нонна, були багаті і впливові в своєму місті. Батьки Святителя Миколая,  віддані Християни, довго молили Бога, щоб послав їм нащадка. І ось їхні мрії стали дійсністю.

Дядько Святителя Миколая був єпископом Патарським. Звали його Миколай. На честь дядька при хрещенні хлопчику дали ім'я Миколай..
У дитинстві хлопчик зазнав тяжкого удару: несподівано померли його батько та матір, і він залишився круглою сиротою.
Миколай успадкував від батьків велике багатство. Але воно не приваблювало його. Замість того, щоб сидіти на своєму багатстві і примножувати його, юнак виконуючи слова Спасителя; "Я голодний був, і ви нагодували Мене, спраглий був, і ви напоїли Мене, нагий був, і Мене одягли ви, недужий був, і Мене ви вилікували, у в'язниці Я був, і прийшли ви до Мене" (Мф. 25,35-36). Почав роздавати його бідним. І робив він це не для слави, не для того, щоб його хвалили люди. Отже ніхто з бідних в Патарі не знав, звідки у них несподівано з'являлось кілька монет, кошик з їжею, одежина саме тоді, коли вони вже втрачали віру, що наступного дня матимуть, що їсти, чи зможуть вийти на люди.
Микола продавав успадковане майно, а виручені гроші продовжував роздавати нужденним. Врешті решт він роздав усе та оселився у невеликій хаті серед осель простого люду.
Святитель Миколай побував на Святій землі. Перед поверненням додому, Миколай поїхав до Генісаретського озера. І там йому з'явився Христос і сказав "Іди за мною".
Повернувшись з паломництва Миколай негайно пішов до свого дядька - єпископа і розповів про дивне видіння на Генісаретському озері.
Єпископ благословив Миколая і висвятив його на священика. Слава про побожність, людяність, співчутливість та милосердя розходилось далеко за межі його міста і до нього ночами приходили навіть із далеких країв. Після смерті Архієпископа Міри Лікійської на початку 4-го сторіччя єпископи, за велінням ангела, який з'явився одному з єпископів, найстарішому з усіх, обрали отця Миколая. Ставши архієпископом, Миколай продовжував творити діла милосердя. За його підтримкою будувалися будинки для бідних, школи, лікарні. Жодна дитина з бідної родини не була позбавлена нагоди вчитися; жодному хворому, що не мав чим заплатити за лікування, не було відмовлено.
У 325 році Архієпископ Мир Ликійський Миколай взяв участь у роботі Першого Вселенського Собору, який відбувався у місті Нікеї. Він був одним з найпалкіших захисників правої віри. Коли Арій дозволив собі, захищаючи свою єресь, зневажливо висловитися про Христа, архієпископ Миколай не втримався і вдарив єретика по щоці. За це отці Собору покарали Миколая позбавленням єпископського сану. Вони вважали, що якщо гнів був справедливий, це не виправдовувало такої реакції з боку єпископського сану. Тієї ночі кілька найвизначніших учасників Собору побачили уві сні таку картину: засмучений Миколай стоїть у церкві перед амвоном (в одному стихарі) з похиленою головою і шепоче молитву. Раптом біля нього з'являється Христос і Божа Матір. Христос подає йому Євангеліє, в Богородиця одягає на нього єпископський омофор. Наступного дня на Соборі ієрархи повернули йому сан єпископа.
342 року архієпископ Миколай відійшов до свого Творця. "Дякую Тобі, Господи, за все, - були його останні слова - В руки Твої віддаю дух свій."
Але зі смертю архієпископа Миколая не припинились його добрі діла.
Ще за життя багато хто вважав його святим, а після смерті це переконання стало загальним. Згодом і Церква зарахувала його до сонму святих і встановила днем його шанування 6 грудня (19 грудня за новим стилем).


Матеріал підготувала : бібліограф  Тетяна Мельниченко                                                                          

субота, 14 грудня 2013 р.

У Львові пройшла виставка народних умільців з Брусилівського району


На запрошення Львівської обласної громадської організації «Союз Чорнобиль України» з 21 по 23 листопада у м. Львові, в Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини,  була представлена виставка робіт народних умільців Брусилівського району. 



-  Хочу подякувати всім, хто допоміг організувати виставку – всі разом ми зробили велику справу – надали можливість жителям Львова, гуртківцям Центру творчості Галичини, учням і вчителям районних центрів Львівщини ближче познайомитися з народним мистецтвом  Житомирського Полісся. - сказала завідуюча відділом кальтури Андреєва Галина Миколаївна. 

Привертали увагу всіх відвідувачів виставки рушники   наших майстринь Р.М.Черенко з Хомутця та Л.І.Басалкевич з Долинівки, рушники селищної і сільських  територіальних громад та  рушник Осівецької сільської ради довжиною 7 метрів. Поцінувачі народної творчості дали високі оцінки  вишитим іконам  та картинам (бісером) Н.В.Мидловець, квітковим композиціям із солоного тіста А.Вергун з Водотий. Гуртківців Центру і їх викладачів, а також учасників обласного конкурсу з орігамі, який проходив 23 листопада, зацікавили наші роботи стилю печворк (О.Кузьменко, І.Угніч),  орігамі і квілінгу (Т.Олексіієнко та О.Журбенко). 










Чорнобиль - це невиліковна рана і вічний біль нашої землі.

Чорнобиль - це грізна пересторога усім державам, народам і всьому людству.
                         (президент України)

Наче збулись пророчі слова святого Івана Богослова, наведені у кінці Вічної книги: "...велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. А ймення зорі тій полин..."


Книжкова виставка "Тривожні дзвони Чорнобиля" з фотоальбомами та художніми книжками про аварію на Чорнобильській АЕС розміщена у читальному залі нашої бібліотеки, розповідає про мужній вчинок ліквідаторів, переселення людей з зони відчуження та їх подальше життя у нашому Брусилівському районі.
 14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС   (більш відомий як день ліквідатора), який був офіційно введений Президентом України в 2006 році.
14 грудня вибрано не випадково. Саме в цей день  у 1986 році  Державний комітет ухвалив в експлуатацію комплекс захисних споруд ("саркофаг") на Чорнобильській АЕС . Не зважаючи на те, що офіційно день ліквідаторів був введений тільки в 2006 році, відзначається він в Україні з 1986 року, коли учасники ліквідації аварії на АЕС зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу.
Біль Чорнобиля відгукнувся у серці кожного жителя району, назавжди залишаючи у пам"яті народний подвиг ліквідаторів. Вічна пам"ять тим, чиє життя передчасно обірвала Чорнобильська трагедія, людська шана та вдячність героям ліквідаторам.