вівторок, 5 вересня 2017 р.

Геніальні двієчники

Дуже часто генії - люди з нестандартним мисленням і сприйняттям - були двієчниками. 
Геніальних двієчників можна перераховувати дуже довго… А психологи стверджують, що близько 30 % дітей, яких через погані оцінки слід було б узагалі виключити зі школи, насправді — обдаровані діти. Адже саме таким неординарним, яскравим особистостям найскладніше пристосуватися до системи, саме вони найкраще вміють виділяти для себе головне і не розпорошуються на інше, саме вони найчастіше видаються оточуючим дивними й незрозумілими… 


  Альберт Ейнштейн - найвідоміший фізик, лауреат Нобелівської премії, творець теорії відносності в шкільні роки мав славу йолопа. Вчителі сумнівалися, що він подужає програму і зможе закінчити школу. Шкільний предмет фізика - був одним з найскладніших для хлопчика предметів.
Його освітою займався дядько, який давав знання, що випереджали шкільний рівень. Можливо, Альберту просто було нудно. Але йому важко давалися гуманітарні науки, він погано писав і читав. А ще є думка, що геніальний фізик був аутистом.
Його батьки зізналися знайомим, що не мають жодних ілюзій стосовно свого сина і сподіваються, що він зможе влаштуватися хоча б на просту роботу.
З вас, Ейнштейн, ніколи нічого путнього не вийде", — сказав йому вчитель гімназіум в Мюнхені. Професор фізики (!) у федеральному вищому політехнічному училищі в Цюріху говорив, що у нього достатньо старанності і доброї волі, але не вистачає здібностей. І нічого, Ейнштейн написав тридцять сторіночок своєї великої теорії, що перевернула світ.


Сергій Корольов – людина, що зробила дуже багато для освоєння людством космосу, в школі був трієчником зі схильністю скочуватися на двійки.













Батько космонавтики Костянтин Ціолковський не зміг закінчити навіть початкову школу. У дитинстві Костя перехворів на скарлатину і частково втратив слух. Проблеми з успішністю почалися з першого класу чоловічої гімназії Вятки. Хлопчик майже нічого не розумів з того, що бубоніли собі під ніс вчителі. У другому класі його залишили на другий рік. А після третього відрахували з гімназії. Більше знаменитий вчений зі світовим ім'ям ніде не навчався і займався тільки самоосвітою...


Людвиг ван Бетховен - майбутній композитор, писав із помилками, а ділення і множення так і не вивчив. Доречі, так само як, і Олександр  Дюма - батько.












Антон Чехов - неперевершений майстер слова, геніальний письменник - в третьому класі залишився на другий рік через двійки з арифметики та географії. У п'ятому знову затримався через грецьку. Навіть з російської літератури та мови у нього були трійки.






Томас Едісон - відомий винахідник відразу зненавидів школу. Уже в перший рік навчання він став круглим двієчником. Учитель заявив, що Томас не здатний до навчання, так як розумово відстала дитина. Його мати - колишня вчителька - вчила Томаса вдома. Вона всіляко підтримувала сина і вірила в його здатності. І це дало свої результати. Геній з її сина вийшов. згодом людина, яку відштовхнула шкільна система, винайшов фонограф, лампу розжарювання, вдосконалила телефон і телеграф.




Річард Бренсон - мультимільйонер, засновник корпорації Virgin Group, людина, що розвиває ідею приватного космічного туризму. У школі він вважався нездібним. На уроках майбутній фінансовий магнат не міг зв'язати  двох слів:мугикав, заїкався й відчайдушно червонів щоразу, коли його викликали до дошки.  Потім з'ясувалося, що він страждав від прихованої причини поганої успішності - дислексії. Це неврологічне відхилення з нездатністю розпізнавати письмову мову.


Білл Гейтс  - засновник "Microsoft" Білл Гейтс в дитинстві був справжнім кошмаром для вчителів. Завдяки забезпеченим батькам він мав можливість навчатися в найпривілейованішій школі Сіетла. Але ідіотські витівки Гейтса так дратували навколишніх, що зневірені мама з татом зверталися за допомогою до психіатрів... Щоб хоч якось стимулювати сина, батьки пообіцяли йому платити по 25 центів за кожну п'ятірку. Вони усвідомили, що експеримент провалився, коли підрахували: за рік Біллі заробив всього 5 доларів. Все змінилося, коли в школі з'явився перший комп'ютер... За іронією долі цей двієчник потім довгі роки утримував титул найбагатшої людини планети.
Вінстон Черчилль  старший син аристократичних батьків,у юні роки був тим, кого називають "класичний і закоренілий шибеник". З раннього віку він відчував неприязнь до процесу освіти. Безнадійно тупим він не був, вчителі регулярно знаходили його в якомусь відлюдному куточку з книжкою, що не відповідала його віку. Однак хлопчик категорично вімовлявся вчити уроки, працювати на заняттях і взагалі хоч якось старатися.
Проте пізніше двієчник Вінстон отримав Нобелівську премію з літератури. "Школа не має нічого спільного з освітою, - писав Черчіль. - Це інститут контролю, де дітям прщеплюють основні навички співжиття".



Олександр Пушкін ненавидів математику і зовсім в ній не розбирався. Втім, це не головна його проблема. У ліцеї він по загальній успішності був передостаннім.   У випускному свідоцтві Царськосільського Ліцею, поряд з  оцінками «хорошо», «весьма хорошо» і  навіть «превосходно» з  російської та французької словесності й фехтування, з таких предметів, як історія, географія, статистика, математика та німецька мова взагалі не отримав жодних оцінок, — тільки лаконічне «занимался». Це можна пояснити тим, що Пушкін вивчав лише те, що хотів, і так, як хотів.



Ісаак Ньютон Математик, астроном, один із «батьків» класичної фізики. Автор фундаментальної праці «Математичні начала натуральної філософії», у якій викладено закон усесвітнього тяжіння та три закони механіки, що стали основою класичної механіки. Розвинув корпускулярну теорію світла, розробив диференціальне та інтегральне числення, багато інших математичних і  фізичних теорій. 
Ісаак Ньютон з’явився на світ недоношеним. За легендою, немовля було таким крихітним, що його поклали в рукавицю з овечої шкури, яка лежала на лаві. 
Хлопчик зростав хворобливим, тихим, мрійливим. 
Особливо складним для нього був початок шкільного навчання. У  школі, до якої його віддали, учні різного віку разом вивчали латину, закон Божий, математику. Навчався він погано, був малим і слабким,  однокласники називали його то нікчемою, то павучком, а одного разу побили так, що він знепритомнів. Самолюбство хлопця не дозволяло йому терпіти приниження, вихід був лише один: виділитися успіхами в навчанні. Наполеглива робота дала результат: він став першим учнем у класі. 
З дитинства Ньютон любив будувати складні механічні іграшки, моделі різних машин, сонячні та водяні годинники, що викликало особливу заздрість однокласників. А вечорами він запускав повітряних зміїв. До хвостів прикріпляв лампадки, що рівно горіли навіть за сильного вітру. Хлопці з усього міста збігалися подивитися на ці дивовижні вогники на тлі зоряного неба. 
Своїм першим фізичним дослідом Ньютон вважав вимірювання сили вітру під час бурі: спершу він стрибав у  напрямку за вітром, потім — проти вітру. А силу вітру вимірював за довжиною стрибків.



Микола Гоголь Після довгих суперечок дослідники дійшли висновку, що помилки у творах Гоголя все ж таки не авторський стиль, а  наслідок безграмотності видатного письменника. Та і якими могли бути його знання, якщо в Ніжинському ліцеї навчали майже як у Пушкіна: «чого-небудь і як-небудь». 
Однокласники Гоголя згадували, наприклад, такий випадок: учитель російської мови Білевич навчання зводив до читання підручника, і траплялося, що учні склеювали сторінки, щоб скоротити урок. Одного разу сторінка, яку читав учитель, закінчилася словами «то этих судей…», а  наступна після заклеєних почалася словами «…сдают в  архив». Спершу він подумав, що то друкарська помилка, але не знайшов її у списку в кінці книги і пояснив учням, що це метафора, яка означає, що судові справи кладуть в архів. Викладач словесності Базилі не мав жодних знань із давньозахідної літератури, захоплюючись Херасковим та Сумароковим, а про Пушкіна висловлювався досить зневажливо та намагався «виправляти» його вірші. Звичайно, ніхто з таких учителів не міг помітити письменницький талант хлопця. 
На тонку спостережливість не звертали уваги; його здатність не лише помічати яскраві риси зовнішності та поведінку людей, але й  неймовірно точно передавати їх, веселила хлопчаків, а  дорослим здавалася лише дурним блазнюванням і марнування часу.

Вільям Рентген, перший лауреат Нобелівської премії з фізики, винахід якого зараз над- звичайно широко використовується в медицині, не мав шкільного атестата.
 Хтось із учнів намалював на дошці карикатуру на вчителя, і той вирішив, що це зробив Вільям. Хлопець не схотів видавати товариша, і  його виключили зі школи. Він самотужки опанував шкільну програму, але скласти іспит екстерном й отримати атестат не вдалося: його екзаменатором виявився той самий учитель. Здавалося б, про вступ до вищого навчального закладу годі було й мріяти, але щасливий випадок допоміг двадцятирічному юнакові стати вільним слухачем машинобудівного факультету нового Політехнічного інституту в Цюриху. 



Спільним для всіх цих геніїв, які жили в різні часи й у різних країнах, є те, що вільно розвиватися вони змогли тільки після того, як залишили шкільні стіни, де головне — відповідати стандартам. У школі вони вирізнялися з-поміж інших, але ніхто з учителів не міг навіть припустити, що це талант, а не дивацтво… 

Ми знаємо про Моцарта, який з 4-х років творив музику, але, з іншого боку, нам відомо про шість поколінь музикантів у його роді. Тому є та частина таланту, творчості, яка вроджена. Але чи всі задатки і таланти розвиваються за будь-яких обставин? Ні, звичайно. Тому що хтось докладає зусиль, і тоді це може справді розвинутися в якісь особливі досягнення, а хтось може знехтувати, і тоді потенціал буде нереалізованим.

Згаданим у  цій статті вченим, письменникам і політикам удалося зберегти індивідуальність, вони виявилися сильнішими за шкільну «зрівнялівку». Але, хтозна, скількох геніїв людство втратило через те, що школі вдалося «зробити з них нормальних людей»… 


Якщо з початком навчального року ви виявили, що ваше чадо не виправдовує покладених на нього сподівань, не засмучуйтесь. Можливо, дитина просто шукає себе.

Немає коментарів:

Дописати коментар