Страстна П'ятниця

А хто Страстну П'ятницю постити буде, того Діва Пречиста врятує від горя й біди, і подасть йому все необхідне, що будуть просити...

18 квітня в 2014 році відзначається Страстна П'ятниця у західних християн (Велика п'ятниця). Християни в цей день згадують про смерть Ісуса на хресті, Його зняття з хреста і поховання.

Для всіх істинно віруючих Страсна п'ятниця - це день скорботи і поминання, коли все земне і тлінне втрачають свій сенс.

  " Був страстний тиждень. Я, дванадцятилітній хлопчина, жив при своїй матері, бідній вдовиці, що пробивалася зарібковою працею та часом якоюсь торгівлею. Якраз тоді ми  сильно бідували. Наближався Великдень, а в хаті й хліба не було в нас. Мати все тихо плакала, як то розговлятися будем... Людям Свято, а нам справді Страсті...

  

Я був на положенні старшого, а тому переконливо заспокоював заплакану матір: дасть Бог день - дасть і їжу. А за Образами переховувався в мене старий рукопис, - "Дванадцять П'ятниць",у якому говорилось що конче треба постити, коли хочеш догодити Богові. І як вернулися ми з мамою додому в Страстний Четвер уночі, то по вбогій вечері я голосно перечитав матері зі свого старезного зшитка:

   - А хто Страстну П'ятницю постити буде, того Діва Пречиста врятує від горя й біди, і подасть йому все необхідне, що будуть просити...

   І твердо постановили ми вдвох з матір'ю суворо пропостити всю Страстну П'ятницю, і то не тільки не їсти, але навіть не пити води. Постановили - й здійснили. Здійснили - надійно чекали заплати, про яку вичитали. І глибоко вірили, що мусить щось статися.

   А в Страстну Суботу рано пішов я до лісу, щоб принести додому в'язку хмизу, бо опал до хати достачав таки я, як господар при хаті. Весело йшов я до лісу, бадьоро набрав хмизу та ломаччя, й тихо вертався додому. В'язка була таки досить тяжка, бо опалу треба було достачити на кілька днів. Але як усю П'ятницю,  так і тепер я почував себе в якомусь святковому повищеному настрої. Кожної хвилини я чекав... чуда, і глибоко вірив і надіявся, що воно станеться, що воно конче відбудеться, мусить відбутися, - я ж Страстну П'ятницю постив...

    Від утоми сів я собі при дорозі, а на дорозі - глибокий пісок. Сів і роздумую, що зараз, принісши дрова додому, побіжу до Церкви поклонитися Плащаниці, а потому вже й піст перерву, бо таки виголодався добре.

   Замислився я, а кийочком пісок розгортаю. Розгортаю, - а з піску ріжок паперової п'ятирублівки стирчить... Витягую - хороша царська п'ятирублівка!...

   Схопився я на рівні ноги свої, перелякано глянув на небо - сонце сміється додолу, глянув у руки свої - таки справді п'ятирублівка... Ні, не сон усе це - правдива дійсність...

   Схопив я дрова на плечі й уже підбігцем подався додому. А в голові все мені стоїть із старого розпису: 

   - А хто Страстну П'ятницю постити буде, того Діва Пречиста врятує від горя й біди, і подасть йому все необхідне, що будуть просити...

   Матері вдома ще не було, - щось продавали у місті. Осяйним соколом прибіг я до неї і не пізнаю й матері - стоїть веселі, бадьорі.

   - Я два рублі заробила, - хваляться мати, й сміються до мене, як те сонечко з неба.

   - А я п'ятку знайшов! - сміюся й я до матері, передаючи їм, аж переляканим з дива, свою знахідку...

   І мали ми з мамою радісний і світлий Великдень, якого пізніше й при достатках рідко коли мав я...

   Хто глибоко вірить і твердо надіється, той конче досягне свого!

   І в найбільшій біді своїх рук не складаймо, - сміливо ідім до своєї мети!

   Вірмо й надіймося, - й Бог задовольнить нам наші потреби!

   Задовольнить нам навіть тоді, коли виходу з горя немов би немає, - пошле Свою руку могутню, і нас порятує!"

   Це дитяче пересвідчення Івана Огієнка в питаннях  ввійшло в його істоту так глибоко, що його не могли сколихнути жодні сили. Про це пізніше Митрополит Іларіон сказав, що "у молодих літах я пізнав Бога серцем, а пізніше - пізнав Його й розумом. І Господь став моїм Батьком рідним". Став ним на все його життя.

                          Зачатате дитя у Страсну Пятницю

Розповідала читачка нашої бібліотеки:

- Я народила хвору дитину і розповіла про це людині, якій понад усе вірила чекаючи саме від нього найбільшої підтримки і допомоги  - своєму чоловікові.

- Хвора дитина мені не потрібна, - була відповідь батька, залишивши нас на одинці з цією бідою.  Усе своє життя я присвятила лікуванню дитині, було неімовірно важко без фінансової допомоги, а особливо без людської підтримки. Є така закономірність - біда не приходить одна... захворіла і я, у мене пухлина..., що робити? - помру я, помре і мій син, за що ж мене так Бог карає?, за що? - запитую я у лікаря. Я просто лікар, і Божі помисли мені не відомі,- сказав лікар, була у мене хвора що розповідала про монаха-старця, якого Бог благословив допомагати людям, можливо старець дасть відповідь на твоє питання - Чому?
Дорога  була важкою - заметіль, мороз, і велика черга людей під будиночком старця. Побачивши мене з паралізованим десятирічним сином у калясці, черга розступилась... тільки не давай багато питань, питай найголовніше,- повчала якась жінка з черги. Впихнувши у двері каляску з сином, а сама ще на вулиці, я уже кричала - Чому, за Що нам такі муки?
- Грішила у Страстну п`ятницю, дитя було зачате у Страстну п`ятницю - а це великий гріх! - викрикнув старець. Молись, і проси прощення у Всевишнього.

У Страсну П'ятницю потрібно повністю утримуватись від вживання їжі, духовно і фізично готуючи себе до великого дня Пасхи Христової.
 Страсна п’ятниця — найскорботніший у році день, бо саме в п’ятницю сталося розп’яття і хресна смерть Спасителя. Шість довгих годин Господь наш страждав на Хресті, викупляючи цим усе людство від рабства гріха й диявола