Час і досі не загоїв рану - це одвічний біль Афганістану

Війна в Афганістані - застереження на майбутнє

   Війна в Афганістані - це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати...

   Це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це - застереження на майбутнє.

   15 лютого 2014 року минає 25 років відтоді, коли останній солдат радянських військ залишив Афганістан. Нам іноді кажуть, що Афганістан - це наше минуле, для одних - героїчне, для інших - трагічне. Він став нашою долею зі своїми героїчними і трагічними подіями, увійшов у наше життя і залишиться в ній до кінця.

   14 лютого, починаючи з 12.00 годин в Брусилівському  районному Будинку культури відбувся урочистий захід, присвячений 25-річниці виведення радянських військ з Афганістану, а також фестиваль "Розстріляна молодість".

І як зазвичай, на заході були присутні бібліотекарі районної бібліотеки, і не з пустими руками,а з книжковою виставкою "Вас обєднала віра у життя".

Біля виставки ми розмістили малюнки молодих художників, зокрема Пленгеу Каріни та Макаренко Сергія.

Я, як бібліограф,  запитую себе: "Навіщо? До чого турбувати минуле, якщо перед нами неосяжне, відкрите   для фантазії майбутнє?"Одна навчена життєвим досвідом людина відповіла мені на це питання так: "Дійсно, ми, люди, схожі на якихось стерв'ятників історії - все крутимося і крутимося над полями минулих битв, де бруд, де сморід і останки наших героїв і  душманів  лежать упереміш і не зрозумієш часом, де хто. Почитайте світову літературу, подивіться кіно або полотна самих прославлених художників. Війна, смерть. Що нас тягне саме до цих, прямо скажемо, не кращим моментам у житті людства? Адже щось тягне. Справа, по-моєму, в тому, що війна - це випробування на межі і часто за межею людських сил, розриває буденність, вивертає назовні найпотаємніше  єство людини, її сутність. Вона дає можливість побачити, що людина являє собою на ділі. Ось ми і кружляємо над полями битв, намагаємося відшукати серед гидоти війни, серед розтерзаних доль діаманти людяності - вірності, жертовності, доброти, які виправдали б наші справи, наші принципи, саме наше існування в наших власних очах і дали б нам душевні сили і моральне право жити далі. Ось що ми шукаємо. "...      

 Написали: бібліограф Бовсуновська Олена і бібліотекар кафедри юннацтва Толкач Ірина.