Війна в Афганістані - застереження на майбутнє
Війна в Афганістані - це трагедія і звитяга сотень тисяч людей, мужність, доблесть і героїзм, кров і біль, душевні страждання і втрати...
Це не лише незагоєна рана, біль її учасників, це - застереження на майбутнє.
15 лютого 2014 року минає 25 років відтоді, коли останній солдат радянських військ залишив Афганістан. Нам іноді кажуть, що Афганістан - це наше минуле, для одних - героїчне, для інших - трагічне. Він став нашою долею зі своїми героїчними і трагічними подіями, увійшов у наше життя і залишиться в ній до кінця.
14 лютого, починаючи з 12.00 годин в Брусилівському районному Будинку культури відбувся урочистий захід, присвячений 25-річниці виведення радянських військ з Афганістану, а також фестиваль "Розстріляна молодість".
І як зазвичай, на заході були присутні бібліотекарі районної бібліотеки, і не з пустими руками,а з книжковою виставкою "Вас обєднала віра у життя".
Біля виставки ми розмістили малюнки молодих художників, зокрема Пленгеу Каріни та Макаренко Сергія.
Я, як бібліограф,
запитую себе: "Навіщо? До чого турбувати минуле, якщо
перед нами неосяжне,
відкрите для фантазії
майбутнє?"Одна навчена життєвим досвідом людина відповіла мені на це
питання так: "Дійсно, ми,
люди, схожі на якихось стерв'ятників історії - все крутимося і крутимося
над полями минулих
битв, де бруд, де
сморід і останки наших
героїв і душманів лежать упереміш і не зрозумієш
часом, де хто. Почитайте світову літературу, подивіться кіно або полотна самих
прославлених художників. Війна, смерть. Що нас тягне саме до цих, прямо
скажемо, не кращим моментам у житті людства? Адже щось тягне. Справа, по-моєму,
в тому, що війна - це випробування на межі і часто за межею людських сил, розриває буденність, вивертає назовні
найпотаємніше єство людини, її сутність.
Вона дає можливість побачити, що людина являє собою на
ділі. Ось ми і кружляємо над полями битв,
намагаємося відшукати серед гидоти війни, серед
розтерзаних доль діаманти
людяності - вірності,
жертовності, доброти, які виправдали б наші справи,
наші принципи, саме наше існування
в наших власних
очах і дали б нам душевні сили і
моральне право жити далі. Ось що ми шукаємо.
"...
Написали: бібліограф Бовсуновська Олена і бібліотекар кафедри юннацтва Толкач Ірина.