Фестиваль великодніх писанок.
Вперше у Брусилові пройшов фестиваль великодніх писанок, на якому усі школи Брусилівського району представляли писанки своїх учнів. На фестиваль також запросили і Бібліотечну Музу.
Писанка - символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи.
Українська писанка
стала невід’ємною частиною Великодня. Існує багато красивих легенд про
походження писанки у християнстві. Але значення не змінилося, вона символізує
народження життя, його безперервність та оновлення. Писанку вважали чудодійною
вже з нанесенням на неї орнаменту. Це своєрідний оберіг від усякої нечисті,
хвороби, вогню і нещасть. Писанки зберігали якнайдовше, на видному місці. Ними
обмінювались, дарували, але не гралися, не розбивали.
Кожна школа ще робила захист своїх композицій. І, повірте, усі виступи дітей були - геніальними.
Показали свій виступ і молодша група недільної Приворотської церкви.
На святі діти ЗОШ №1 для усіх бажаючих проводили майстер-клас по написанню писанок.
Традиція писати писанки сягає своїм корінням в сиву давнину,коли людина була
неподільною з природою. В ті часи все навколо було живим і вміло розмовляти.
Щоб вижити серед могутніх стихій, потрібно було мати серце, чисте, як гірські
води, а руку міцну, як гілля дуба, а ще знати дивовижну мову Всесвіту.
Писанкарство
— ціла
наука, складна і цікава. Писанкарка мала починати роботу у чистому одязі та з
чистими, світлими думками, подалі від заздрісних чужих очей. Ретельно підбирали
яйця, обмивали водою з оцтом. Навіть ця вода, як вважалося, набувала чудодійної
сили. Пізніше її можна було вилити під плодові дерева, щоб краще росли і плодоносили,
або квіти.
Орнамент наносили спеціальним пристроєм —
писачком, який занурювали у розтоплений бджолиний віск. Яйце повертали гострим
кінцем вверх, там зображували сонце чи зірку, внизу — землю або воду. Малювати
на еліпсоподібному яйці складніше, ніж на рівній поверхні. Тому треба мати
певні навички, починати з простіших візерунків.
Спочатку малюють воском лінії, які мають лишитися незафарбованими, білими. Потім яйце кладуть у світлу фарбу, наприклад, жовту. Коли воно висохне (можна підсушити м’якою тканиною), малюють лінії, які мають бути жовті. Далі фарбують в іншій, кожного разу темнішій фарбі.
Спочатку малюють воском лінії, які мають лишитися незафарбованими, білими. Потім яйце кладуть у світлу фарбу, наприклад, жовту. Коли воно висохне (можна підсушити м’якою тканиною), малюють лінії, які мають бути жовті. Далі фарбують в іншій, кожного разу темнішій фарбі.
Да - Сільва Глорія зробила свою першу писанку
Мудрі
представники старшого покоління кажуть: "У світі доти існуватиме любов,
доки люди писатимуть писанки". І справді, тільки велика любов може творити
такі дива гармонії та уяви. Кожна писанка — це окремий малесенький світ.
Кожен
орнаментальний мотив і колір — це ніби окрема літера абетки. Поєднуючись на
писанках, ці "літери" творять послання, охоронну молитву за того,
кому призначений оберіг.
Я тільки дивуюся, на які таланти багата, щедра наша українська земля! передивляюся фото - і просто вражена, як гарно зроблені всі роботи - творчо, з такими родзинками, кожний витвір - справжній шедевр! Дуже, дуже мені сподобалося! Оксано, скажіть будь-ласка, а де потім ці всі роботи будуть зберігатися?
ВідповістиВидалитиІ як добре, що Ви обрали "фото-блог"... яскраво і приємно подивитися!
Дійсно наша земля багата на талоновитих людей.І приємно що ці таланти розкривають і підтримують у дітях.
ВідповістиВидалитиА роботи забрали назад у свої школи, хто вчився робити крашанку на майстер - класі забирав собі у подарунок.Ох, бачили б Ви скільки було задоволення і гордості в очах дітей-вчителів і дітей-учнів коли робили свої крашанки.
Які фотографії, яка на них краса! Доки житиме така майстерність в наших людях, доти знатимуть Україну!
ВідповістиВидалити